Якість вантажоперевезень АТ “Укрзалізниця” вже давно викликає питання у експертів та учасників ринку, адже  держпервізник не тільки має застарілий вагонний склад, а й не оновлює й іншу інфраструктуру. Зокрема, до УЗ поки не дійшли нові технології, які могли б поліпшити ситуацію з логістикою на залізниці. 

Як відсутність сучасних IT- рішень і національної цифрової інфраструктури залізничних перевезень стримує розвиток українського зернового експорту, розповів засновник низки транспортно-експедиторських компаній, член комітету з логістики Європейської Бізнес Асоціації Юрій Щуклін.

Україна вже навчилася вирощувати рекордні врожаї зерна та стала світовим гравцем на ринку аграрної продукції. Але в країні досі не впроваджені цивілізовані принципи залізничної логістики, яка є основною й незамінною ланкою в ланцюжку доставки українського зерна на світові ринки.

З року в рік повторюється ситуація: маючи в своєму розпорядженні більш-менш точні прогнози майбутнього врожаю, ми ніколи не можемо наперед прогнозувати, скільки вагонів-зерновозів буде доступно для гарантованого перевезення врожаю до морських портів України.

Негативні очікування ринку на майбутній маркетинговий сезон (всупереч оптимістичним прогнозам врожаю-2021) пов’язані з уразливістю наявної бізнес-моделі залізничного транспортування зернових вантажів. Сьогодні не кожен український сільгоспвиробник впевнений, що аграрний сезон буде для нього успішним і він зможе в повному обсязі та в строк перевезти свої вантажі й виконати контракти. Він не має можливості заздалегідь знати – чи забезпечать його вагонами, у якій кількості та за якою ціною.

Невизначеність із забезпеченням рухомим складом вантажовласників і вантажовідправників з року в рік створювала благодатне підґрунтя для утворення «цінових пузирів» у піковий сезон перевезень зерна до портів. У таких умовах вантажовідправник погоджувався платити перевізникам у 2–3 рази вищу за ринкову ціну, щоб вчасно доставити вантаж і не втратити обличчя й репутацію.

Але з 2020 року невизначеність стала напруженою і для перевізників: на ринку утворився профіцит залізничних вагонів, і у перевізників теж з’явився запит на довгострокові і зрозумілі правила гри, які давали б їм можливість гарантувати собі роботу на майбутній сезон.

Розв’язання цієї проблеми можливе виключно шляхом модернізації принципів організації перевезення зернових. Ще в ті роки, коли державний перевізник «Укрзалізниця» володів найбільшою часткою в структурі перевезень зернових вантажів, було запропоновано компанії конкретні заходи для поліпшення сервісу залізничного транспортування зерна до морських портів (у межах наявної провізної і пропускної спроможності «Укрзалізниці» і портів):

– сформувати розклад руху зернових поїздів з урахуванням провізної та пропускної спроможності, потреб усіх регіонів і річного навантаження на поїзд і вагон;

– опублікувати розклад і вартість перевезення на весь маркетинговий сезон;

– забезпечити аграріям можливість вибирати перевізника.

На жаль, ініціативи модернізації сервісу логістики були поховані під тиском різних груп впливу і деяких учасників логістичного ринку, не зацікавлених у прозорості та передбачуваності залізничних перевезень.

В Україні досі управління залізничної логістикою відбувається в ручному режимі, за допомогою телефону, електронної пошти та Excel, у найкращому разі – у модернізованій 1С. Будь-яка цифрова взаємодія приватних залізничних перевізників із вантажовласниками теж відсутня.

Перехід від ручного режиму до сучасних інформаційних технологій дасть мультиплікативний ефект: прозорість і прогнозованість усіх ланцюгів постачань зерна, підвищить ефективність кожної одиниці транспорту, знизить витрати на перевезення. До того ж, що важливо, приверне до України інших світових гравців, які почнуть впливати на ринок, привносити сюди свої цивілізовані ринкові правила.