Криза через коронавірус - це не той тип викликів, до якого російський уряд був готовий. Хоч Росія й готувалася до реальних чи уявних загроз з боку геополітичних ворогів й внутрішніх опонентів, пандемія вдарила і тепер паралізувала всю систему персоналізованої влади.

Росія, як і весь світ, провалила випробування коронавірусом. Але певні якості російського провалу мають власну логіку, яка ускладнить вихід Москви з кризи. Про це на сторінках American Interest пише експерт Фонду Роберта Боша Лілія Шевцова.

Російський випадок становить рідкісний феномен: держава, звикла до виживання методами мобілізації й мілітаризації, раптом показала, що не здатна функціонувати в надзвичайних ситуаціях. В той час, як лідери неліберальних країн і ліберальних демократій однаково звернулися до воєнної риторики й масових карантинів для боротьби з пандемією, президент Володимир Путін обрав помітно слабкий підхід. Замість того, щоб закрити всіх вдома, російська влада оголосила "неробочі тижні" або тижні "високої тривоги", такі ніби боялася визнати серйозність пандемії.

"Авторитарна система, яка не хоче застосовувати авторитарні інструменти? Це надзвичайно незвично", - пише автор.

Путін також уникав звернення до народу впродовж кількох тижнів, відмовляючись грати роль "лідера-спасителя", який відповідає звичному шаблону правителя в Росії. Ховаючись у своїй резиденції в Ново-Огаєво, лише зараз він почав проводити відео конференції з чиновниками в Москві й регіонах, яких кинули самостійно розбиратися з пандемією. Відео-звернення з бункера створило сюрреалістичний портрет, так ніби лідер говорить з іншої планети. А його підлеглі бояться повернути його до реальності. Коли Путін нарешті звернувся до росіян 29 квітня, він шокував їх своєю заявою: "Найголовніше - це люди, їхні життя". Це саме той принцип, за яким російський президент ніколи не жив.

Путін затримав використання великих ресурсів у його розпорядженні, щоб допомогти російському народу включно зі 120 мільярдами фонду суверенного достатку і 540 мільярдами доларів золотовалютних резервів. В той час, як інші держави запропонували своєму населенню пакети допомоги, виділяючи на це 10-12% ВВП, Кремль виявився готовим витратити на це лише 2,8% від ВВП. Більшу частину цієї допомоги отримають державні підприємства включно з тими, які під контролем впливових людей з тісними зв'язками в Кремлі. Малому і середньому бізнесу, а також мільйонам працівників приватного сектора (близько третини робочої сили в Росії, 40 мільйонів людей) пообіцяли 3% від державного пакету фінансової допомоги. Це може означати повне знищення найбільш активного підприємницького класу і позбавлення засобів до життя мільйонів людей. "Соціальна держава" відмовилася від своїх соціальних функцій.

Шевцова пише, що замість того, щоб стати доказом ефективності роботи президента Росії в розпал пандемії, телевізійне звернення Путіна продемонструвало жалюгідність "вертикалі влади" в ситуації, коли йдеться про вирішення таких проблем, як нестача масок, персоналу і лікарняних ліжок в регіонах. Всупереч сподіванням, Кремль не готовий використати пандемію для запровадження в Росії тоталітарного режиму. Існує кілька причин, чому це так: відсутність будь-яких ідей, які б могли виправдати жорсткий державний примус, бюрократизація управління, страх еліт перед репресивними державними органами, здатність держави контролювати ситуацію через селективне насильство, відсутність сильної опозиції й бажання Кремля повернутися в клуб розвинених країн.

Тож хоч COVID-19 дав виправдання для запровадження репресивного правління в Росії, системі не дозволила це зробити ціла низка проблем включно з корупцією, нестачею каналів зв'язку, нездатність нижчих адміністративних ланок вчасно ухвалювати рішення. Російська картинка сьогодні відзначається провалом персоналізованої влади управляти в кризовій ситуації. Це вказує на катастрофічні речі, які насуваються на Росію.

В середині квітня Москва й інші регіони Росії спробували застосувати жорсткі заходи проти коронавірусу. Але вони не змогли знайти спосіб змусити ці методи спрацювати. Приміром, поліція запровадила електронні перепустки в Москві. І це призвело до появи велетенських заторів на дорогах. Натовпи перед входами в метро лише допомагали поширенню коронавірусу. Влада скасувала сотні тисяч електронних перепусток, через які в столиці виник хаос. Потім регіони Росії почали закривати свої кордони, що підривало цілісність держави. Федеральні й регіональні чиновники почали видавати суперечливі накази. Державна машина виявилася повністю дезорієнтованою.

Чи цей безлад означає кризу в російській системі? На думку автора, поки зарано про це говорити. Така криза означала б розвал управління. Але російська система продовжує кульгати і досі має фінансові й репресивні інструменти. Навіть в умовах появи втоми від Путіна правлячий клас боїться невизначеності перехідного періоду. Він досі цінує лідера, який старається задовольнити інтереси ключових груп впливу.

Лишається невідомим, що чекає Росію в розпал пандемії. На думку автора, існує два потенційних сценарії подій, які залежать від того, як криза COVID-19 буде розвиватися і як на це буде реагувати влада.

Сценарій "нової норми" забудеться, якщо коронавірус вдасться стримати до кінця року. Але навіть в такому випадку Росія не уникне економічного удару. Експерти прогнозують, що якщо влада не збільшить підтримку економіки, російський ВВП скоротиться на 10% за підсумками 2020 року. Економічна картинка буде спустошеною, безробіття зросте до 11%. Велика частина малого і середнього бізнесу закриється (близько 30% компаній на межі банкрутства). Інвестицій буде гостро не вистачати, а регіональні бюджети будуть порожні. Обвал цін на нафту теж підірве роль Росії як глобальної енергетичної супердержави. Російський бюджет теж не вдасться заповнити.

Державні фінансові ресурси можуть допомогти Кремлю не допустити найгіршого: масового голоду, закриття ключових підприємств і невиплати зарплат в державному сектори й пенсій. Але ніхто не може сказати, як довго життя на такій голодній дієті можна буде підтримувати.

Тим часом, байдужість Кремля до населення може мати політичні наслідки. В кінці квітня 54% опитаних скаржилися на падіння доходів, 23% говорили, що не мають доходів взагалі. Інше опитування виявило, що 47% росіян незадоволені діями уряду. Похмура непередбачуваність і загроза голоду з'явилися в соціальному котлі. Хоч пандемія ускладнює початок масових протестів, у Владикавказі 2 квітня все ж були мітинги проти скорочень. Це може означати, що населення не готове страждати мовчки. В соціальних мережах проходять віртуальні протести. Єдиний вихід з ситуації - це дати людям гроші, щоб допомогти їм вижити. З поширенням вірусу регіональні уряди в умовах карантину втратять ресурси й не будуть мати жодних шансів контролювати ситуацію.

Держава не готова дати росіянам гроші, що підвищує протестні настрої. Але перезапуск економіки може посилити поширення коронавірусу. Путін наказав почати підготовку до зняття карантину після 12 травня. Тим часом, Росія затамувала подих, боячись подальшого поширення вірусу.

Другий сценарій - більш драматичний і його можна умовно назвати "битвою за виживання". Згідно з ним, Росія не зможе зупинити пандемію в 2020 році й знайти баланс між боротьбою з хворобою і порятунком економіки. Державні фінанси виснажаться, після чого почнеться тяжке фінансове падіння Росії, масовий голод і тисячі смертей. Якщоціна бареля нафти Urals лишиться нижче 15 доларів, суверенний фонд Росії буде вичерпаний до кінця 2021 року. В квітні російської барель коштував 11,59 доларів.

На додачу до вуличних протестів може початися й розкол серед політичних еліт. Не можна виключати зростання кількості незгодних серед тих, хто зараз лояльний до Кремля. Регіональні еліти теж можуть відвернутися від центральної влади, яка лишила їх сам-на-сам з пандемією.

Наразі цей сценарій, на думку автора, здається малоймовірним. Російський політичний клас був покірним впродовж десятиліть. Однак, страх перед вірусом і провал держави у його приборканні може змінити його поведінку. Суміш з незахищеності політичних еліт, особливо у вразливих регіонах, і лють простих людей може стати причиною потужного вибуху.