Загальнообов'язкове накопичення пенсій тобто другий рівень пенсійної системи або як його ще називають приватизація пенсій має низку недоліків. Як засвідчує досвід інших країн, єдиний хто отримав користь від цієї реформи – фінансовий сектор.

Про це заявив національний координатор Міжнародної організації праці (МОП) в Україні Сергій Савчук.

Він наголошує, що ще в 1980-х роках в деяких країнах Латинської Америки розпочалось впровадження другого рівня пенсійної системи. Першою тоді стала Чилі. Згодом долучились Перу, Аргентина, Колумбія та інші. Ще 14 країн Центральної та Східної Європи, Центральної Азії, вже після розвалу соціалістичного блоку, долучились до запровадження другого рівня. За інформацією на 2018 рік, 18 країн із цих 30 відмінили приватизацію пенсійної системи.

«Ні тодішні, ні майбутні пенсіонери декларованої користі від запровадження другого рівня не отримали. Всі фінансові ризики були перенесені з держави на окремих людей», – зауважує Сергій Савчук.

Він наводить наслідки повної чи часткової приватизації пенсій: рівень охоплення цими пенсіями не збільшився. Тобто він або залишався на тому ж рівні, або ж зменшився; розмір пенсійних виплат скоротився. Збільшилась як гендерна нерівність, так і нерівність в доходах; витрати на передачу управління до приватних фондів вторинної системи були значними; застраховані особи, які хотіли перейти з одного приватного фонду до іншого, мали нести непомірні витрати; високі адміністративні витрати самих пенсійних фондів незрівнянно вищі за адміністративні витрати державного пенсійного фонд; втрати державою важелів управління. Передача регуляторних і наглядових функцій перейшла до приватних пенсійних фондів.

Експерт додає, що на основі проаналізованих даних цих країн, немає підстав очікувати, що введення другого рівня в Україні принесе інший, кращий результат. Натомість, усі ті негативні наслідки, з якими стикнулися вказані країни, можуть стати реальністю й для нашої країни.

Савчук наводить країни які приватизували пенсійні системи: в Латинський Америці: Чилі, Перу, Аргентина, Колумбія, Уругвай, Болівія, Мексика та Венесуела, Ель, Нікарагуа, Коста Ріка і Еквадор, Домініканська Республіка, Панама; в Східній Європі та колишньому СРСР: Угорщина, Казахстан, Хорватія, Польща, Латвія, Болгарія, Естонія, Росія, Литва та Румунія, Словаччина, Македонія, Чеська Республіка, Вірменія; в Африці: Нігерія і Гана.